7 м/сЧлени Правління всеукраїнської громадської організації «Товариство сприяння обороні України» одноголосно обрали головою організації Сергія Мефодійовича Кошина. Керівник ТСОУ розповів про перші підсумки роботи за три місяці та перспективи у подальшій діяльності.
Народився 17 січня 1959 року в селі Жадень Дубровицького району Рівненської області. В 1976 році закінчив Миляцьку середню школу. В 1981 році – Український інститут інженерів водного господарства. За фахом – інженер-механік. Свою трудову діяльність розпочав після закінчення школи в 1976 році слюсарем колгоспу ім.Чапаєва Дубровицького району Рівненської області, а після закінчення інституту у цьому ж колгоспі працював завідувачем ремонтної майстерні . У 1983 році був обраний другим секретарем Дубровицького райкому комсомолу. З 1986 по 2007 рік працював директором Дубровицької автошколи ТСО України і за сумісництвом - помічником-консультантом народного депутата України. У листопаді 2007 року обраний народним депутатом України. Двічі обирався депутатом Рівненської обласної ради: з 1990 по 1994 рік. Двічі – депутатом Дубровицької районної ради: з 1998 по 2002 рік та з 2006 по 2007 рік. В 2010 році обраний головою Рівненської обласної організації ТСО України, у 2015 – першим заступником голови ТСОУ, член Ради Правління. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, Почесною грамотою Верховної Ради України, орденом Святого Миколая Чудотворця за допомогу у відбудові храмів, грамотами Рівненської обласної ради та обласної адміністрації, а також нагороджений Почесним знаком ТСО України. Одружений, має сина і доньку.
- Сергію Мефодійовичу, у якому стані Вам дісталася структура ТСО? Які висновки по діяльності, - а от вже 91 рік організації, - глобально можна зробити? Які надбання Ви здобули, і чи влаштовує робота, яка є сьогодні, Вас?
- Згідно до закону про громадські організації, ми мусили поміняти статути, ми провели всю реорганізацію. Так, нам стало декілька важче жити, оскільки наша організація «Товариство сприяння обороні України» - специфічна, до неї важко застосувати цей закон..
Нами із групою депутатів було запропоновано прийняти закон тільки про ТСО. Ми завжди, скільки ми вже працюємо, а створені ми були з 27 року, займалися і зараз займаємося підготовкою спеціалістів для армії. Колись нам могли передавати і військову техніку, нам могли передавати і інші матеріальні цінності від держави, які ми використовували для підготовки тих завдань, які поставлені були перед нами згідно до статутних вимог. Але на сьогоднішній день, коли прийнято закон про громадські організації, передача техніки від держави потребує окремої постанови. На сьогоднішній день, згідно того закону, нам не можуть передати майно в користування державне, нам не можуть передати фінансову допомогу. Більшість наших депутатів народних підтримують, щоб Товариство сприяння обороні виконувало свої цілі і завдання, які стояли у нас колись. Я вам скажу, що згідно до статуту, який у нас було прийнято ще в 91 році, наші цілі і завдання – це військово-патріотичне виховання нашого молодого покоління. На сьогоднішній день багато цих функцій у нас відпадає і ми не можемо робити те, що могли.
Запропонований нами закон пройшов обговорення, закон називається «Про товариство сприяння обороні України» - не знаю, з яких причин, але його призупинили, цей закон. Кожна зміна влади дивиться на наше майно. До нас великі були претензії по майну. Але ми є правосудником ДОСААФ ТСО України. Бо коли була союзна структура, був союз, кожна окрема республіка мала свій ДОСААФ. В нас був ДОСААФ України, де ми мали окремі рахунки, де ми мали своє майно, де ми мали все для забезпечення виконання завдань з нашого статуту. В нас були свої проектувальні інститути, свої будівельні організації, ми колись будували за внески, за кошти, які ми самі заробляли.
Ми своє майно зберегли і зберігали його до тих пір, поки нам не почали вводити податок на нерухомість, податок на землю. Ми заробляємо копійки на сьогоднішній день, але коли ми були звільнені від усіх цих загальнодержавних податків, ми кошти, які залишалися, використовувалися на військово-патріотичне виховання. Сьогодні, коли ці податки на наше майно, на наші землі, на наші спортивні споруди, ми повинні за них платити кошти, - я тоді не розумію, як ми виконуємо Указ президента, Кабміна, що ми повинні залучати усіх до заняття спортом.
Я наведу приклад по Рівненській області – коли стадіон «Мототрек», де ми працюємо і виховуємо чемпіонів, юніорів, де проходять змагання європейського рівня, світового рівня, і ми ще повинні за свій стадіон платити 80 000 грн податку на дану споруду. Я на сьогоднішній день так розумів би: всі споруди спортивного значення, які є, незалежно від права власності, повинні мати якісь пільги. Сьогодні, згідно постанови Кабміна, пільги мають тільки ті організації, які готують чемпіонів олімпійського резерву. А як же нам говорити з вами про залучення до спорту, зайняття спортом нашої молоді, коли в нас є школи ТСО України, коли в нас є стадіони, де займаються безкоштовно діти, і сьогодні державі платити внесок? Плюс за землю. Ми зверталися не раз з пропозицією до державних органів влади по звільненню наших об’єктів від сплати таких податків. Держава вирішили дуже просто – вона передала ці повноваження до місцевих органів влади.
Зрозуміло, що місцеві органи влади по-різному ставляться до наших організацій. Є, які дійсно бачать роботу, бачать, можливо, так щось або не так, але залучаються до цієї роботи. А деякі просто бачать, що ми маємо автодроми. Комусь земля дуже сподобалася, в когось десь якісь приміщення. Вони стараються чим більше нам поставити податки. Є приклади у нас по Київській міській організації, де був у нас автодром майже 4000 гектар, де займалися водінням наші майбутні водії, і коли нам виставили по-максимальному вартість цієї землі, коли за півроку ми заборгували за землю більше 850 тис., ми мусили відмовитися від тієї землі. Бо якби ми не відмовилися, до нас би податкова прийшла, забрала б усі споруди. Можна було б багато наводити прикладів, але я вдячний, що дуже багато народних депутатів, Адміністрація президента, розуміють ці питання. На сьогоднішній день було дуже багато зустрічей, де є порозуміння, і я думаю, що ці питання ми спробуємо врегулювати на законному рівні. Це основне питання. Всі розуміють, що Товариство сприяння обороні – потрібно. Всі знають, що власність, яка є, яка нам потрібна, яка нас не обтяжує, в нас вона є, ми її зберігаємо.
Сьогодні ми, наприклад, на останньому засіданні Ради Правління приймали рішення по Херсонській організації, де вона вже не працює 5 років, стоїть в населеному пункті міського типу, де населення 5 тисяч, де стоїть тир, який, згідно до рішення Верховної Ради нікому не потрібен, де стоять наші приміщення, - воно 5 років стоїть, нікому не потрібно, а ми платимо за землю, за податки. Ми мусили прийняти рішення або його реалізувати, або в оренду здати. Ми оголосили цей конкурс з 13 року, ніхто не підійшов до нас, щоб придбати. Всі хочуть купувати приміщення, землю оформлювати тільки в обласних центрах.
Але, я все-таки думаю, що буде у нас порозуміння із місцевою владою, буде порозуміння з центральними органами влади, з Адміністрацією президента, з Верховною Радою, все-таки ці питання ми урегулюємо. Бо без цього, коли ми говоримо, коли у нас йде війна в Україні, і без того, коли нам розказують, що наші сусіди мають війну в сфері агітаційній, якщо ми не будемо займатися молодими людьми, коли не будемо виховувати патріотів України – то грош нам ціна.
У мене посада, яка обирається. В нас є Рада Правління, яка обирає голову. І тільки разом ми, не тільки я, а й Рада Правління, виконуючи наші статутні можливості, статут наш малої нашої конституції, ми тільки разом з усіма можемо дійти до тієї мети, яку ми собі поставили у статуті.
Різні організації на сьогодні займаються військово-патріотичним вихованням. Приходять до нас багато, звертаються – давайте заключимо договір співпраці. Питань нема – ми готові співпрацювати з усіма. Але, шановні наші колеги і співвітчизники, які працюють у сфері військово-патріотичного виховання, всі приходять, зазирають на нашу власність – давайте. Ми готові давати цю базу у спільне користування – тільки з благою метою: виховання нашого підростаючого покоління. Це єдина наша мета. Щоб наші українці були патріотами України.
- У великій структурі ТСО функціонують авіаційні організації – це досить коштовний напрямок, державою не підтримується на сьогодні. Розкажіть, будь-ласка, скільки у ТСО авіа-спортивних клубів та організацій, як ці організації на сьогодні існують.
- У структурі ТСО на сьогоднішній день 15 авіаційно-спортивних клубів. Серед них - 10 активних. Тому що в нас були і в Луганську, і в Донецьку, які на сьогодні не працюють. Так, раніше, коли підтримували аероклуби і держава, і Міністерство оборони, будемо окремо казати, тому що ми колись готували і спеціалістів для армії, ми готували спортсменів дуже багато, нам допомагала держава. Колись це були технічні види спорту, які курував колишній ДОСААФ, а сьогодні ТСО вже не курує ці види спорту. Тому що прийняли рішення, що курують ці види спорту Федерації. І після цього нам припинили давати фінансування. Років 5 тому на аероклуби ще давали – комусь 80, комусь 100 тисяч, хоча б на маленьку підтримку. Ці гроші використовувались на елементарно важкий період – зима – коли нема льотного періоду, щоб зберегти це майно. Коли починається сезон, можна залучити додаткові кошти і так далі. І на сьогоднішній день фінансування нема ні від держави, ні від кого. Сьогодні всі клуби виживають. По-перше, від членських внесків, бо кожен клуб має свій статут, де люди, які – патріоти своєї справи, які хочуть літати, які хочуть стрибати з парашутом, які хочуть щось знати, які люблять небо, - от вони платять кошти, щоб для цього вони працювали.
Друге – те, що на сьогоднішній день місцева влада в багатьох випадках дуже помагає в міру своїх можливостей згідно закону і бюджетного кодексу, як вони можуть, бо вони бачать, що наші аероклуби – вони потрібні. А при кожному аероклубі ще працює і авіамодельний спорт, різні секції, де діти займаються.
Я вам скажу, що наші клуби, якщо б жили повністю на госпрозрахунку, то вони б вижили, але наше завдання – не тільки вижити, а й займатися спортом, - парашутним, щоб ми готували пілотів, щоб ми готували парашутистів різних категорій, щоб ми готували інструкторів різних категорій. Щоб ми залучали молодь. Ну, лозунг такий – «Від моделі до планера і від планера до літака» - ніхто його не відмінить. І як би не казали – воно є і буде.
По-різному ми заробляємо гроші: хтось договори заключає, дивиться, щоб не було пожеж, хтось трубопроводи, є такі випадки, що десь когось шукати – звертаються – поліція, СБУ – в першу чергу до кого – до нас. Проводимо заходи, масові заходи, у Харкові, наприклад, працює музей. Хтось організовує туристичні виїзди, показуємо техніку, десь є оглядові екскурсії.
Підсумки наших організацій ми підводимо по 5 основним позиціям. Це, в першу чергу, льотна робота, спортивна робота, безпека руху, інженерні справи, - ми все це підводимо, щоб все ж з 10 вибрати кращий. На сьогоднішній день у нас вже декілька років поспіль перше місце займає Харківський аероклуб. Але у нас керівники всі такі, які хочуть об’єднати людей, які закохані у цю справу, які хочуть після себе щось залишити.
- Які перспективи малої авіації в Україні? Чи відчувається дефіцит кадрів у цій галузі і яка в них потреба на сьогодні? Які напрямки профільної освіти можна отримати в організаціях системи ТСО?
На сьогоднішній день у нас законодавство ще не таке досконале, щоб залучати багато людей. … В нас є вже деякі революційні законодавчі акти, у нас деякі люди в нас, припустімо, мають можливість собі літак купити невеликий. У нас на сьогоднішній день планери, літаки малої авіації – згідно до реєстраційних даних – їх вже десь 5000 в Україні. Але, щоб ви знали, кількість пілотів, які мають посвідчення і мають право використовувати їх – 450. На сьогоднішній день у нас в Україні близько 50 злітно-посадкових смуг, де ця мала авіація може сідати.
Я вважаю, що ми вже європейська країна, і ми йдемо в Європу, і ми дивимось, і, думаю, що будуть всі законодавчі акти прийняті, і мала авіація займе своє місце. У всьому світі початкова підготовка пілотів здійснюється на планерах та літаках малої авіації. Завжди є авіаційні роботи, де не потрібно використання великих літаків. Наприклад, патрулювання лісів, газопроводів, сільськогосподарських земель, проведення авіаційно-хімічних робіт, використання літаків для приватних перевезень.
Зараз в Україні існує багато навчальних закладів, які готують приватних пілотів для некомерційної авіації, багато з яких потім йде у комерційну авіацію. У Товаристві у нас діє два навчальних заклади – у Харківському та Вінницькому авіаційно-спортивному клубі, в яких готують приватних пілотів та планеристів. Також в цих клубах є можливість стажування авіаційного технічного персоналу, на який на сьогоднішній день відчувається дефіцит і велика потреба.
- Які перспективи існують щодо оновлення парку авіаційної техніки у клубах системи ТСОУ?
У нас літальні апарати – в Україні багато, кожному є, але половина з них стоїть, виробила свій моторесурс.
Є дуже багато проектів. Але якщо ми не приймемо за цей рік – два якихось хороших рішень, щоб ми могли поновити нашу техніку, ми будемо відставати від часу. Якби нам давали банківські кредити, які б ми виплачували потихеньку, і могли б придбати техніку, парашути (я не хочу казати, скільки вони коштують). Але було, коли ми, щоб виплатити кредити, заклали майно, і в нас забрали все майно. На сьогодні парк повітряних судів, що належить ТСОУ, складає 170 одиниць. З них 86 знаходяться в експлуатації, а 84 знаходяться на зберіганні. В першу чергу планується відновити льотну придатність літаків ТСОУ, що знаходяться на зберіганні.
Є в нас багато планів сьогодні, як залучити інвесторів, як залучити бізнесменів, як залучити любителів цих видів спорту, для того, щоб відновити нашу базу, ми спочатку це обговоримо з керівниками наших клубів, потім буде зустріч з бізнесменами, потім буде це в управлінні і будемо затверджувати, називається просто: «Правила гри».
Тим не менше, ми запланували заходи, які так чи інакше культивують той чи інший клуб. Ми узгоджуємо ці заходи з Мінмолодьспорту. Є заходи, які ми проводимо, які планують міські ради, Збройні сили, поліція, і на сьогоднішній день до нас йдуть, бо у нас є база – навчіть нас стрибати і т.д., а де ж ті кошти? – нема. Але ми стараємося навчити, бо сьогодні у стані війни – ми усім допомагаємо. Але хотілося б, щоб і до нас було відношення. Сьогодні співпраця з нашими структурами – як ніколи – по всіх аероклубах.
- Тобто на сьогодні основне завдання – привести до ладу нормативно-правову базу на рівні держави і скоординувати співпрацю з керівниками організацій?
Так. У кожного керівника є свої обов’язки. І кожен повинен займатися своєю справою. Так, ми дивимось, ми допомагаємо їм, але моє завдання – вносити пропозиції для прийняття законодавчих актів підтримки нашої організації на рівні держави.