Повітряна екскурсія - політ на літаку над містом Харків - це надзвичайна видовищна пригода і відмінний подарунок для близької людини. Емоції від польоту на легкому літаку на висоті 400 метрів та на швидкості близько 140 км/год над визначними місцями міста з бездоганним оглядом з кабіни не порівняти з жодним видом активного відпочинку. Можливо, з літака навіть буде видно ваш будинок. Незвичний погляд на улюблені місця у Харкові по-новому відкриє для вас місто. Незабутні враження, гарні фото, відчуття польоту - проводьте своє дозвілля пізнавально та яскраво. Насолодження від огляду Харкова з висоти - це ексклюзивна пропозиція. Наші висококваліфіковані досвідчені пілоти виконають політ бездоганно. Додайте фарб у ваше життя!
Маршрут пролягає над такими точками:
Після зльоту зі злiтно-посадкового майданчику «Коротич» виконується набір до висоти 400 м з відворотом в північно-східному напрямку на:
Поворотний пункт маршруту 1 (далi - ППМ (пiвнiчна околиця Олексіївки);
Розворот в південно-східному напрямку, ППМ 3 (Шишківка, на траверз Журавлівки);
Відворіт на пiвденний захiд, ППМ 4 (пiвденна околиця аеродрому «Сокольники»);
Розворот в північно-захiдному напрямку, ППМ 5 (захiдна околиця парку Горького, Саржин Яр);
Розворот у пiвденно-східному напрямку на стадіон «Металіст», ППМ 6;
Розворот на північно-захiдний напрямок околиці Гончарiвки, ППМ 7;
Відворіт на північний захiд, ППМ 8 (траверз залiзничного вокзалу);
Політ в західному напрямку, повернення на ЗПМ «Коротич».
На кожній дільниці маршруту польоту визначені зони для виконання вимушеної посадки у разі відмови авіаційної техніки.
Для виконання екскурсійного польоту пропонується використовувати двомісний легкомоторний літак ХАЗ-30. Цей ЛА з початку експлуатації в 2011 році показав себе надійним, безпечним і жодного разу не потрапляв в авіаційні інциденти. Літак ХАЗ-30 розроблено на Харківському авіаційному виробничому підприємстві, в Харківському аероклубі він використовується для первинної льотної підготовки військових та цивільних курсантів, а також для ознайомлювальних польотів. Високорозташоване крило дозволяє отримати чудовий вид з кабіни літака. До того ж, літак ХАЗ-30 майже безшумний.
Ознайомлювальні екскурсійні польоти над містом виконуються тричі на тиждень за графіком: п’ятниця, субота, неділя (час польоту узгоджуйте з адміністратором).
Польоти можна виконувати кількома бортами одночасно.
Харківська область - це унікальна територія з прекрасною мальовничою місцевістю. Дивовижна природа, велика кількість історично цінних і культурних об'єктів роблять регіон туристично-привабливим і незабутнім. Серед безлічі екскурсійних пропозицій кожен знайде щось для себе. А ми запрошуємо подивитися найцікавіші місця з повітря!
Повітряну екскурсію можна здійснити на літаках Ан-2, Cessna 337, вертольоті Мі-2 і інших літальних апаратах. Ціни на вимогу в залежності від обраного маршруту.
Як побачити пам'ятки області з висоти пташиного польоту? Прийти в Харківський аероклуб з друзями і полетіти поруч з птахами!
Ми пропонуємо 4 різних екскурсійних маршрути. Також за бажанням можливий самостійний вибір повітряної подорожі. Наші авіатори врахують всі ваші побажання і розроблять індивідуальний оглядовий маршрут.
В екскурсійних польотах витримується швидкість 200 - 250 км / год. З висоти 300 - 600 метрів цікаві об'єкти на території Харківської області постануть перед вами як на долоні. Для цих цілей підійдуть кілька типів літаків, в залежності від кількості осіб в компанії. Можна відправитися на повітряну екскурсію одному, можна в складі 3 або 11 пасажирів на борту.
Не тільки туристи, які лише відкривають для себе наш регіон, а й мандрівники, що добре розбираються в культурних і історичних об'єктах Харківщини, гідно оцінять вибрані для польотів за маршрутом пам'ятки.
Маршрут 1
Коротич - Мала Данилівка - Циркуни - Рубіжне - Старий Салтів - Хотомля - Мартове - Печеніги - Коротич
Маршрут: 200 км
Тривалість: 1 год. – 1.10 год.
Повітряну екскурсію можна здійснити на літаках Ан-2, Cessna 337, вертольоті Мі-2 і інших літальних апаратах. Ціни на вимогу в залежності від обраного маршруту.
ХАЗ-30 (1 особа) - 8500 грн.
Пам'ятки:
Висота маршала Конєва
На самому початку першого маршруту з повітря можна буде побачити одну з головних туристичних точок Харківщини - Висоту маршала Конєва. У 1943 році під селищем Солоніцівка Дергачівського району розташовувався пункт спостереження командувача військ Степового фронту генерал-полковника Івана Конєва. Увечері 22 серпня він віддав наказ про нічний штурм Харкова. Наступного дня місто звільнили. В бою загинули сотні тисяч солдатів, але ця операція поклала початок звільненню всієї України.
У 1980 році тут звели обеліск, а в 2003-му - заклали меморіальний комплекс. На висоті близько 200 метрів розташовуються військовий музей, каплиця Івана-воїна, різне артилерійське озброєння, танк Т-34 і обеліск з декоративною стелою.
Основна концепція місцевого музею - документальне відтворення подій як найбільшої катастрофи в історії людства. Експозиція розповідає про передвоєнний розвиток Харківщини, перші дні війни, окупації, боях за Харків, втрати і подвиги.
Семиозір’я
Пролітаючи Циркуни, також можна побачити мальовничі місця. За селом Руська Лозова знаходиться каскад із семи озер. Вони розташовуються уздовж Ольхової балки по руслу невеликого струмка, який впадає в річку Харків. Водойми називають "воєнводовськими". Вважається, за часів СРСР їх вирили солдати, щоб у генералів було місце для риболовлі. Тут ловлять карасів, окунів, коропів і плотву. Живуть в озерах тритони. У навколишніх лісах водяться змії, кабани і ростуть гриби.
У Вовчанському районі Харківської області розташований історико-археологічний заповідник «Верхній Салтів». Діє він в однойменному селищі. Це своєрідний бренд Харківської області, що притягає до себе нових і нових шанувальників старовини. У ранньому середньовіччі на місці, де нині знаходиться історико-археологічний заповідник «Верхній Салтів», був протогород, де жили і управляли навколишньою територією ставленики Хазарського каганату. На березі Сіверського Дінця в нинішньому Вовчанському районі у VIII-X століттях існувало величезне, за мірками того часу, городище, населене, ймовірно, аланами, болгарами і хозарами. Перші розкопки тут провели у 1900 році, коли і були виявлені катакомби зі старовинним похованням. Після археологи досліджували більше трьох сотень катакомбних поховань, поховань в ямах і кінських могил. За місцем знахідки культуру назвали салтівською. Пізніше було розкопане стародавнє місто Сарада площею 120 гектарів. У 1989 році на базі Верхньосалтівського комплексу створили історико-археологічний музей-заповідник «Верхній Салтів». Оточують місцевість соснові ліси - результат багаторічної праці місцевого поміщика Василя Колокольцова.
Парк «Печенізьке поле»
Унікальною природоохоронною зоною і місцем відпочинку є регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле» площею майже 5 тисяч гектарів. Утворений в 1999 році. Територія простягається на межі степу і лісостепу вздовж балок Гнилиця і Сулимів Яр, що ведуть до водосховища. Тут водяться близько 40 видів рідкісних тварин і птахів. Також на території є незаймана ділянка українського лугостепу з безліччю рідкісних рослин. Він розташований на крайньому півдні Лівобережного Лісостепу на її межі зі степовою зоною, між селами Мартове і Артемівка. Загальна площа парку становить близько 4500 гектарів.
Тут - близько 500 видів рослин, деякі з яких занесені в «Червону книгу України». Водяться рідкісні та зникаючі тварини. На території Печенізького району діє розплідник диких і екзотичних птахів, в якому за міжнародною програмою розводять дрохв. Тут займаються не тільки природоохоронною діяльністю, а й наданням туристичних послуг.
Печенізьке водосховище
Печенізьке водосховище, назване на честь стародавніх племен, які жили в цих краях, створено у 1962 році. Його облаштували на місці невеликого водоймища - Кочетоцького водосховища. Зараз водна гладь цього штучного моря - улюблене місце відпочинку багатьох харків'ян. Оскільки Печенізьке водосховище розташоване поблизу селища Старий Салтів, то друга його назва - Салтівське море. Згідно Повісті временних літ, в 968 році печеніги вперше вторглися на Русь і взяли в облогу Київ. Князь Святослав у цей час воював проти Болгарського царства, але повернувся, дізнавшись про лихо в столиці, і прогнав завойовників.
Протяжність Печенізького «моря» від гирла річки Стариці, що впадає в Сіверський Донець, до греблі біля села Печеніги - 70 кілометрів. Ширина штучного моря в окремих місцях три кілометри, глибина місцями досягає 20 метрів. Площа водної поверхні - понад 86 квадратних кілометрів, а ємність - понад 500 мільйонів кубометрів. Водосховище зайняло заплавну і частково піщану тераси. У величезній чаші води утворилася своєрідна берегова лінія. Західний берег крутий, порослий листяним лісом, східний - низький, з переважанням соснових лісів. Взимку водосховище промерзає на глибину до 40 сантиметрів.
Харківський обласний яхт-клуб
Перебуваючи в екскурсійній подорожі в п'ятому океані, ви можете оцінити зверху захоплення любителів ще однієї стихії - води. Пролітаючи над Харківським обласним яхт-клубом, ви побачите роботу Вітрильної Федерації Харківської області: яхт-гонки, заняття вітрильним спортом, віндсерфінгом, прогулянки на яхтах по Печенізькому водосховищу.
Ландшафтний заказник місцевого значення «Новодоневський»
В акваторії Печенізького водосховища біля села Хотомля розміщується Новодоневський заказник площею 197,0 га. На лісовій терасі лівого берега Печенізького водосховища ростуть соснові ліси з сосни звичайної та рідкісні для Харківщини асоціації соснового лісу кладоніевського, формації лепехи звичайної, водної Сосонки звичайної, осоково-сфагнові асоціації. Тут ростуть папороті, плавун булавовидний, калина звичайна, грушанка круглолиста, занесені до Червоних списків Харківщини.
Тут відзначено єдине на Харківщині місце зростання черниці. Красиво буде виглядати з повітря Хотомлянська затока на лівому березі водосховища біля села Хотомля і система мілководь і островів на правому березі - цінне нерестовище промислових риб, місце нагулу їх молодняка.
Кицівська пустеля
Унікальна природна зона Харківської області розташована поруч з селом Кицівка недалеко від Мартової. Пролітаючи по першому маршруту, гостям повітряної екскурсії відкриється огляд так званих горбистих пісків або як називають це місце любителі подорожувати - Кицівська пустеля. Раніше тут проводилися навчання танкових військ.
Кицівська пустеля є унікальною природною зоною для нашого регіону не тільки з ландшафтної точки зору, але також і з натуралістичної, адже ця пустельна і частково степова місцевість стала домівкою для численних рідкісних видів комах, які практично ніде не зустрічаються на території України. Горбисті піски - мальовниче місце, яке потрібно побачити.
Повітряну екскурсію можна здійснити на літаках Ан-2, Cessna 337, вертольоті Мі-2 і інших літальних апаратах. Ціни на вимогу в залежності від обраного маршруту.
ХАЗ-30 (1 особа) - 8500 грн.
Пам'ятки:
Піщаний кар'єр в Новоселівці і Блакитні озера
Піщаний кварцовий кар'єр у Нововодолазькому районі - неймовірно красивий природний об'єкт, створений людськими руками. Гірничо-збагачувальний комбінат майже 100 років видобуває в цих місцях кварцовий пісок, який оточує так зване Блакитне озеро. У деяких місцях глибина водойми досягає 40 метрів. Оскільки це приватна власність, купатися у штучному озері категорично заборонено. Однак насолодитися його видом можна в польоті, в повній мірі оцінивши красу природного пейзажу.
Долина річки Сіверський Донець у Зміївському районі
Цю ділянку природи в Зміївському районі прозвали «Харківською Швейцарією» - селище Коробові Хутори - одне з найкрасивіших місць області. За однією з версій, назву цій мальовничій окрузі дало розташоване на лівому березі Сіверського Дінця озеро Коропове, колись багате коропами. Ще одна легенда пов'язує назву «Коробов» з формою військових укріплень, які нібито існували тут ще під час монголо-татарської навали. І сьогодні це місце як і раніше популярно у відпочиваючих.
А особливо у поціновувачів природи - тут пролягає перший в Харківській області екологічний маршрут. З повітря пагорби, ліси і поля відкриваються своєю величчю і служать справжнім джерелом натхнення.
Козача гора
Основна пам'ятка Коробових хуторів - Козача гора, що височіє над Дінцем шістдесятиметровій відвисною стіною. Колись на горі розташовувався Зміївський Миколаївський Косицкий монастир, який частіше називали просто Зміївським Козачим.
Коли імператриця Катерина II у 1788 р ліквідувала Запорізьку січ, був знищений і монастир, в якому ховалися багато втікачів-козаків. За легендою козаки у чернечих рясах проривалися через ряди війська, що оточило монастир, і кидалися з берегової кручі в річку, намагаючись врятуватися вплав. Зараз на горі встановлено пам'ятний хрест.
З Козачої гори видно найбільше з озер Харківщини - Лиман. Недалеко від Лиману знаходиться Зміївська ТЕС - одна з найбільших теплових електростанцій в Європі.
Гомільшанські ліси
Національний природний парк - масштабний природний заповідник у Зміївському районі. Заповідний масив листяного лісу на березі Сіверського Дінця у 40 км на південь від Харкова, між селами Велика Гомільша та Коропове, створено у 2004 р. Однак ще у ХVIII столітті на природну цінність тутешніх ландшафтів звернув увагу Петро I, видавши указ про виділення поблизу Гомольші заповідних корабельних гаїв.
У 1970-х рр. тут був створений заказник «Гомільшанська лісова дача», навколо стали з'являтися бази відпочинку. Перелік рідкісних рослин в лісі становить 132 види. Одну з ділянок називають «філією тайги», оскільки тут ростуть дуже високі сріблясті ялини. До наших днів зберіглося близько 500 га дубового лісу віком 130-150 років, зустрічаються окремі 300-літні дуби. Тут водяться рідкісні птахи, проживають тварини, занесені до Червоної книги, безліч унікальних комах. Гомольшанський ліс займає територію майже в 15 000 гектарів.
Повітряну екскурсію можна здійснити на літаках Ан-2, Cessna 337, вертольоті Мі-2 і інших літальних апаратах. Ціни на вимогу в залежності від обраного маршруту.
ХАЗ-30 (1 особа) - 8500 грн.
Пам'ятки:
Шарівський замок
У 80 кілометрах від Харкова на березі річки Мерчик розташовується величний садово-парковий комплекс. У нього безліч імен (Палац Кеніга, Садиба «Шарівка», «Білий лебідь», «Цукровий палац», Шарівський замок) і легенд. Помилуватися пам'ятками з повітря буде справжнім задоволенням.
Садибу на лівому схилі двокілометрової балки почав зводити в 1836 році місцевий поміщик на прізвище Ольховський. Однак, згідно з описом на сайті пам'ятки, через пару десятків років він програв маєток німцеві Християнові Гебенштрейну. Завдяки тому (і його брату-ботаніку) в парку з'явилися екзотичні рослини, а в самій Шарівці - храм і школа. Ще через двадцятиріччя власником став цукрозаводчик, барон Леопольд Кеніг. Він реконструював садибу, перетворивши на подобу середньовічного замку: ворота з зубцями, стрілчасті вікна, загострена сторожова вежа. Також Кеніг запросив до Шаровки відомого в Європі ландшафтного архітектора Георга Куфальдта, який побудував паркові тераси і створив знамениті липові алеї.
У радянські роки в садибі розмістили туберкульозний санаторій. Після його переїзду в 2008 році на території провели окремі реставраційні та консерваційні роботи. Окрасою Шаровки є двоповерховий замок-палац.
Архітектура палацу еклектична з елементами Ренесансу. Цегляний, оштукатурений, витягнутий зі сходу на захід, в плані складної конфігурації, двоповерховий з підвалом, вежі восьмигранні, триповерхові, увінчані зубцями. Палац декоровано гранованими башточками з зубцями, кути підкреслені широкими лопатками. Ризаліти фасадів, як і оголовки труб, завершені зубцями.
Будинок варти, кінець XIX ст. Розташований на косогорі недалеко від палацу. Однією стороною примикає до парадних воріт садиби, іншою - до високої кам'яної огорожі з металевими гратами. Зведений для садибної охорони. Нагадує вежу замку архітектури французького Відродження. Будівля господарського двору, кінець XIX ст. Замикає південну сторону господарського двору, приєднуючись північним фасадом до косогору. Цегляна, обштукатурена, прямокутна в плані, двоповерхова.
Будинок лісника, друга половина XIX ст. Типу котеджу, дерев'яний, рубаний «в лапу» з нетовстих соснових колод, одноповерховий, з мансардою і підвалом, Г-подібний в плані.
Шарівський Парк
Парк розташований на схилах і в долині великої балки з системою ставків. Заснований на базі вікової діброви на початку XIX ст. одночасно з садибою і представляв собою невеликий парковий комплекс, в пейзажній композиції якого переважали раніше рослини. В результаті подальших робіт протягом XIX і початку XX ст. площа парку досягла 70 га.
Складається з регулярної частини навколо палацу і ландшафтної, створеної за проектом і під керівництвом відомого паркобудівника Куфальдта. Планувальна композиція здійснена з урахуванням рельєфу місцевості, пов'язана з палацом, що визначив головну вісь парку. Регулярна частина складається з партеру з фонтаном перед палацом і трьох широких терас з парадними сходами, що спускаються по схилу до невеликого ставка. Між нижньою терасою і ставком - короткі алеї з пірамідальних дубів. Через ставок перекинуто кам'яний арочний міст. За ставком по краю балки йдуть дві прогулянкові дороги, обсаджені підстриженими липами.
Далі починається ландшафтна частина. Її відправна ланка - великий ставок. Система ландшафтних груп, куртин і полян утворює парковий масив. Балка ділить парк на два схили: на правий - південний і лівий - північний. Обидва масиви пов'язані в єдиний парково-архітектурний ансамбль. У насадженнях масиву використані в основному хвойні породи. Ландшафтні групи розділені полянами з поодинокими деревами - ялинами колючими сизими, ялинами звичайними, смереками, тополями білими, ялівцем віргінським. На північному схилі балки збереглися залишки лісу, в якому переважає дуб звичайний.
Видовий склад дерев і чагарників налічує близько 70 видів. Парк зливається з лісом, в якому збереглися 250-300-літні дуби. Шарівський парк - найкращий пам'ятник садово-паркової архітектури Харківської області.
Садиба «Наталіївка»
У селі Володимирівка Краснокутського району розташовувався відомий свого часу маєток. Хоча від головного будинку майже нічого не залишилося, на території в 48 гектарів прекрасно збереглися інші будівлі комплексу.
Будівництво літньої резиденції цукрозаводчика і мецената Івана Харитоненка почалося в 1884 році. Назвали садибу в честь молодшої внучки господаря - «Наталіївка». Тут гостювали Антон Чехов і Кузьма Петров-Водкін.
З 1924 по 2014 рік на території працював протитуберкульозний диспансер. У 1942 році прямим попаданням авіабомби був абсолютно зруйнований палац Харитоненко, який об'єднував риси швейцарського шале і англійського котеджу. На величезній території розташовуються водонапірна вежа в готичному стилі, парадний в'їзд - в романському, псарня - в класичному, чайний будиночок в стилі «фахверк» і ренесансний флігель, обрамлені парковим ансамблем.
Родзинка маєтку - невелика церква Всемилостивого Спаса, побудована у 1911 році. За однією з версій, його точна копія знаходиться в Ніцці, за іншою - в італійському місті Барі. Багато років церкву використовували як котельню і навіть більярдний клуб. І тільки в 2001 році тут відновили служби. Також збереглися стайні, водонапірна вежа в готичному стилі і будиночок керуючого, прикрашений скульптурами левів.
Наталіївський парк
Наталіївський парк площею 50 гектарів розділений на дві частини: дубовий гай і сосновий бір. Частково збереглися групи з тсуги, їли канадської, ясена, черемхи, лип і каштана.
Парк засновано у 1884 р. на базі лісового масиву з переважанням хвойної рослинності, переважно сосни звичайної. Відноситься до типу пейзажних парків, ділиться на дві частини: нижню і верхню. Верхня частина знаходиться на правому березі р. Мерчик і складається з дубового і соснового гаїв. Нижня - розміщена в заплаві річки на підвищеному рельєфі. Тут були створені гарні групи з хвойних (їли канадської і бальзамічний, тсуги, модрини європейської та ін.) І листяних порід (дуба болотного і червоного, ясена, черемхи, лип дрібнолистою і американської, тополі канадського та ін.)
«Співаючі тераси»
Власник «Наталіївки» Павло Харитоненко, за однією з версій, мріяв вирощувати екзотичні дерева, але кліматичні умови не дозволяли. З його подачі в десяти кілометрах від Наталіївську парку, в селі Городнє були створені шість звернених на південь терас, які протягом цілого дня висвітлювалися сонцем. Тепло акумулювала і цегляна кладка, і мідна дренажна система, яка забезпечує підведення води до кореневої системи дерев. Тераси отримали друге життя в 1950-х - місцевий радгосп вирощував тут яблука, не дуже піклуючись про збереження унікальної споруди. І тільки в роки незалежності України місце отримує статус пам'ятки архітектури місцевого значення.
Увігнута форма із загальним центром створює певні акустичні властивості - звуки посилюються. Навіть тиху розмову можна почути на відстані 60 метрів. У вересні 2009 року вперше проводився етнофестиваль «Співочі тераси». Оригінальна територія особливо ефектно виглядатиме з повітря, з висоти також відкривається мальовничий вид на ставок і гай.
Краснокутський дендропарк
Краснокутськ - селище міського типу і центр району. Відповідно до літописів, прийшлі козаки були вражені красою місцевості, та так і назвали побудоване на річці Мерла селище - Красний Кут, тобто «гарний куточок». Краснокутськ знаходиться в 90 кілометрах від Харкова.
У 1768 році землі перейшли полковнику Назару Каразіну за заслуги в російсько-турецькій війні. Пізніше він одружився з дочкою козацького сотника Харківського полку. Його старший син - Василь Каразін - відомий як засновник Харківського університету, а молодший - Іван - створив дендропарк в рідному маєтку.
У 1793 році він виділив 17 гектарів землі. Тут був дубовий ліс, частково зберігся до сьогодні. Іван Каразін побудував тераси, створив поливну систему і два ставки. З кожної подорожі брати Каразіни привозили рідкісні рослини, зібравши сотні порід з Японії, Китаю, Америки, Канади, Бразилії, Мексики та європейських країн. Відомо, що в 1803 році тут висадили канадський клен, який називали «ровесником Харківського університету».
Парк сильно постраждав в роки Другої світової війни, але в кінці 1950-х почалося відновлення. Сьогодні тут понад 300 видів дерев і чагарників. Прикрашають величезну територію ковані містки і скульптури. До наших днів збереглися дві печери Петропавлівського монастиря. Там навіть проходять служби. Засновники парку, батько і син Каразіни, поховані на території дендропарку, на невеликому майданчику, з усіх боків оточеному деревами.
Національний природний парк «Слобожанський»
Заповідник в Краснокутську є одним з природних ядер Слобідсько-Галицького коридору. Сьогодні парк, створений за наказом президента України 11 грудня 2009 року, охороняють, тут ведуть дослідницьку роботу, а також еколого-освітню та рекреаційну діяльність.
Парк не має цілісного контуру, його територія, площею 5244 га, складається з 6 різних ділянок. Лісові ценози природного походження представлені дібровами, сосняками, а в зниженнях навколо боліт - березняками і вільшняками.
Особливістю Слобожанського національного природного парку є реліктові озера, невеликі болота і торфовища.
Тутешні ліси здавна були особливим місцем, в якому дивним чином поєднуються ділянки, характерні як для лісостепу, так і для Полісся.
Зустрічаються окремі дуби віком - від 200 до 300 років. Вони є справжніми пам'ятками природи і вимагають дбайливого ставлення. Такі дерева - все, що залишилося від старовинних лісів. У складі фауністичних комплексів в парку виявлено більше 60 раритетних видів, 8 з яких занесені до Європейського Червоного списку, 20 видів - до Червоної книги України, 33 потрапили в Червоний список області. Тут мешкають представники тваринного світу: видра річна; горностай; борсук; Заєць русак; дикий кабан; косуля; сірий журавель; чапля; гадюка Нікольського; ящірка живородна і багато інших. Поруч з парком розташовуються кілька історико-культурних пам'яток.
Повітряну екскурсію можна здійснити на літаках Ан-2, Cessna 337, вертольоті Мі-2 і інших літальних апаратах. Ціни на вимогу в залежності від обраного маршруту.
ХАЗ-30 (1 особа) - 8500 грн.
Пам'ятки:
Пархомівка
Четвертий маршрут є трохи більш розширеною версією третього. Він триваліше і проходить, в тому числі, через село Пархомівка, розташоване на стику Сумської, Полтавської та Харківської областей, в Краснокутському районі, в долині річки Котельви на відстані 115 км. від Харкова.
Пархомівський хутір разом з землями і сіножатями належав охтирському полковнику, власнику великих маєтків І. Перехрестову. За Петра I, в 1704 р, хутір разом з селянами у винного полковника відняли на користь держави. Пархомівка стала державним селом, підпорядкованим Котельвянської сотні. У 1765 р Катерина II подарувала Пархомівку генерал-поручику І. М. Подгорічані, нащадку вихідців з далмацкий провінції Центи. Після смерті Івана Михайловича в 1779 р Пархомівка переходить у володіння його синам - Федору і Михайлу. Федір не особливо цікавився маєтком, а ось його брат побудував тут подобу флорентійського палаццо з характерним трьохчастинним членуванням фасаду.
Серед визначних пам'яток місцевості: Садиба графа Подгорічані (1780-ті). Пархомівський історико-художній музей імені О.Ф. Луньова в графської садибі. Будинок, в якому жив Казимир Малевич в підлітковому віці. Братська могила радянських воїнів і партизанів. Поховано 295 воїнів. Братська могила радянських воїнів. Поховано 449 воїнів. Братська могила радянських воїнів. Поховано 44 воїна. Православний храм. Церква Покрови Пресвятої Богородиці.
7 м/с
