7 м/сСьогодні наша організація відзначає 94-річчя і за цей майже віковий проміжок часу Харківський авіаційний клуб жодного разу не припиняв роботу – його було неодноразово переформатовано, проте він завжди працював та приносив користь усім його членам, гостям та відвідувачам, курсантам та спортсменам.
На сьогоднішній день Харківський аероклуб посідає 1-е місце серед авіа-спортклубів ТСО України, при організації працюють усі профільні ланки, ведеться профорієнтаційна, просвітницька робота. Проводяться Фестивалі, масові заходи, Чемпіонати та рекорди – національні та міжнародні. У повному звіті за Підсумками роботи-2018 колективу аероклубу можна детально ознайомитися з усіма проектами та напрямами роботи. А починалося все з бажання минулих поколінь жити захоплено, окрилено, підкорювати небо, відкривати нове.
Вперше про створення у Харкові аероклубу почали говорити ще у 1923 році, - коли з’явилося товариство авіації та повітроплавання України і Криму, - але тривалий час організаційної метушні дозволив це лише повз декілька років – 1 січня 1925 року. Найстаріший аероклуб в Україні було засновано на хвилі зацікавленості держави повітроплаванням - в архівних протоколах засідань значиться, що перший в Україні аероклуб має на меті посилену роботу, направлену на подальший розвиток будівництва «Повітрофлоту». Аероклуб розташовувався на площі Тевелєва (нині - пл.Конституції), - там проводилися лекції, доповіді, зустрічі та прийоми. Клуб співпрацював з авіабазою ППС, а також проводив роботу з конструювання та виготовлення планерів. Далі в аероклубі на підвальному поверсі оборудували авіамодельну майстерню, звідки бере початок авіамодельний рух України.
Протягом періоду існування у організації були різні майданчики, - а довгий час клуб і взагалі був без аеродрому, - тим не менше за дев’ять десятиліть на його базі льотною майстерністю оволоділи тисячi пілотів, парашутистів, вертольотчиків, планеристів, авіамоделістів, - майстри спорту, чемпіони та рекордсмени України, Європи і світу.
Але спочатку, до 30-х років, аероклуб займався переважно агітаційною роботою. Мав у своїй будівлі музей авіації і хімії, планерні та авіамодельні гуртки, хімлабораторію, агітбригаду, що їздила регіонами з популяризацією ідей авіації та збираючи кошти на будівництво авіаескадрильї.
Тож передвоєнний час став часом масовості, коли аероклуб готував усіх тодішніх авіа-спеціалістів: пілотів , парашутистів, планеристів, авіа-механіків, радистів, авіамоделістів. Підкреслювалося, що авіація є потужним засобом за незалежність та має величезне значення в укріпленні народного господарства, як засіб швидкісного пересування, вивчення нової місцевості. А також як спосіб вирішення наукових та технічних задач.
У 30 роках аероклуб організував свою льотну школу, де здійснювалися польоти на трьох учбових літаках По-2.
У 1935 році, відзначаючи 10-річчя організації, колектив аероклубу провів перший потужний Фестиваль авіації – «19 серпня до аеродрому з’їхалися тисячі гостей, свято у повітрі відкрив літак По-2, виконуючи фігури вищого пілотажу. За ним літак P-5 взяв на буксир два планери і підняв їх на висоту 1500 метрів. Планери виконали мертві петлі та складні віражі. Свято у повітрі тривало понад 3 години. Льотчиків змінили планеристи та парашутисти. З 9 літаків було виконано гуртовий стрибок парашутистів.»
Проте воєнний час диктував свої умови, і 15 травня 1941 року Харківський аероклуб було передано 10-й воєнній авіаційній школі. А це 44 літаки: По-2, Р-5, СП-1. Окрім цього – два аеродроми на ХТЗ та у Коротичі. Школа свій перший випуск не закінчила і мусила евакуюватись.
Аероклуб відтворювався як профільна організація спочатку у Померках, з літаками По-2 і УТ-2, а потім – починаючи з 50-х років – на льотному полі у «Коротичі», яке і досі є улюбленим аеродромом усіх закоханих у небо.
Держава почала активно підтримувати авіаційних спортсменів та розвиток галузі, виділяючи певні засоби на розвиток цієї справи. І спортсмени та вихованці Харківського аероклубу переживали тріумф за тріумфом – про чемпіонів тих років, авіаційні досягнення написано дві книги: «Польоти починались зі світанком» А.Паніна та «Аероклуб продовжує політ» А.Паніна, Н.Козирєвої.
26 серпня 1991 року було засновано Товариство сприяння обороні України, до структури якої Харківський аероклуб і входить як цивільна організація, якій у 1996 році було привласнено ім’я видатної льотчиці, доньки відомого авіатора та авіаконструктора Степана Гризодубова – Валентини Степанівни Гризодубової. До цього часу аероклуб є Харківським аероклубом імені Валентини Степанівни Гризодубової Товариства сприяння обороні України.
І хоча нині держава відокремилася від сприяння саме авіаційним видам спорту та напрямам діяльності, і все за свій кошт, щороку спортсменів стає більше, люди різних верств населення цікавляться польотами, використовуючи можливість побути у небі як насолоду, або як професійну потребу – будь-то переліт чи участь у змаганнях, чемпіонатах та фестивалях. На аеродромі «Коротич» експлуатуються літаки та вертольоти – Як-52, Як-18Т та Л-29, ХАЗ-30, Cessna, CTSV, Legacy, VIS3, L200-Morava, Piper, Т-10, Т-10М, Су-31М, Мі-2, АК-1-3 та інші.
У 2015, відзначаючи 90-річчяя аероклубу, поновилася традиція проводити масштабні авіаційні заходи для населення, тож вже 31 серпня і 1 вересня на аеродромі «Коротич» відбудеться VI KharkivAVIAfest. А протягом сезону планується низка заходів, направлених на всебічний розвиток авіації загального призначення та підвищення престижу країни як авіаційної потужної держави із сильними ЗС та вміннями приймати великі міжнародні проекти.
Колектив Харківського аероклубу пишається своєю історією, і ми продовжуватимемо тримати планку для наших друзів, гостей та відвідувачів, учнів та курсантів. Ми завжди усім раді!
На фото зображені скан-копії з видань «Польоти починались зі світанком» А.Паніна та «Аероклуб продовжує політ» А.Паніна, Н.Козирєвої.