7 м/сСьогодні перестало битися серце чудового повітряного бійця, льотчика-інструктора, видатного командира 809 УАП ХВВАУЛ Олександра Івановича Картуза. Картуз керував полком 10 років, аж до його розформування, очолював полк у найважчий час, але залишився у пам'яті курсантів різних років рішучим і сильним командиром, який об'єднував колектив, із чудовим почуттям гумору. Випускники ХВВАУЛ висловлюють співчуття рідним та близьким Олександра Івановича.
24.05.1955 – 07.12.2021.г.г. Світла пам'ять.
З покоління в покоління військові льотчики, – зараз випускники ХНУПС ім.І.М.Кожедуба, раніше – випускники ХВВАУЛ, до цього – 9-ї військової школи льотчиків, – вірні традиціям честі, совісті, єднання. Крім того, найчастіше – це найкращі пілоти, досвід яких дає можливість професійно навчати нових льотчиків, виступати на авіаційних заходах, демонструючи майстерність, порозуміння у повітрі, зібраність та злітаність. Всі ці пілоти мали своїх командирів. Одним із них – яскравим представником льотного авіаційного братства – був Олександр Іванович Картуз.
У 1990 році Картуз був призначений командиром 809 полку. Він потрапив у ХВВАУЛ у період збільшення кількості літаків Л-39 та курсантів (літали у 2 потоки). У ці роки пішли на заслужений відпочинок досвідчені льотчики, на зміну їм прийшло нове покоління льотчиків-командирів. У 1992 році 40-річчя 809 УАП під керівництвом нового командира зустрів високими показниками: за підсумками роботи у 1991 р. полк визнано найкращим у ВПС та ХВВАУЛ, перевиконано план з нових видів льотної підготовки, успішно вирішено завдання з перепрофілювання до навчання курсантів 3 та 4 курсу на винищувально-бомбардувальний профіль, вперше курсанти навчалися та виконували тренувальні польоти на бойове застосування за наземними цілям, успішно були перевчені льотчики Чугуївського полку на літак Л-39. Створено та обладнано кімнату історії полку.
У зв'язку з проголошенням незалежності України цілі та завдання ХВВАУЛ та 809 УАП суттєво змінилися – полк почав готувати льотчиків для ВПС України (3 та 4 курс) на літаку Л-39. Проблеми у державі, у ВПС, позначилися негативно на роботі полку. Наліт різко впав через відсутність палива, запасних частин, відбулися зміни у штатній структурі, поменшало літаків, льотчиків. Але незважаючи на складний час, Картузу вдалося підтримувати бойовий дух своїх підлеглих.
Доля 738 військовослужбовців та 137 робітників та службовців склалася по-різному. Багато хто був переведений для подальшого проходження служби в різні військові гарнізони, переважно до Чугуєва, Харкова та Чернігова, де поки що аналогічна навчально-авіаційна база продовжувала існувати, багато хто був звільнений з лав Збройних Сил. У 1999 році було сформовано авіаційну комендатуру наукового авіаційного командування ВПС України, якій присвоєно умовне найменування В/Част А-2421, яка стала правонаступником 809 УАП (204 УАБ).
З книги Анатолія Чехути «Політ завдовжки життя»:
«Олександр Іванович Картуз, який упродовж 10 років, аж до розформування полку, керував ним, став першим командиром, який був підготовлений не ХВВАУЛ, а прийшов із іншої структури. З особливої когорти пілотів. Вмів тримати колектив, добиватися результату, бути помітним, у центрі, не проґавити головного – і все це з дивовижним почуттям гумору».
Сергій Філатов, начальник Харківського аероклубу ім.В.С.Гризодубової ТСОУ, випускник ХВВАУЛ 1993 р.:
««Олександр Іванович Картуз. Легендарний командир 809 навчального авіаційного полку Харківського Вищого Військового Авіаційного училища льотчиків. З 90-го по 1999 рік практично керував полком. На цей період припали найважчі часи. Розвал союзу, здобуття незалежності Україною, становлення нових ВПС, відсутність палива, відхід багатьох досвідчених пілотів на пенсію та відхід просто зі Збройних Сил, труднощі з запчастинами, - багато що, здавалося б, навіки прибиває вже авіацію до землі. Але Олександр Іванович ніколи не сумував. Був твердий, міцний керівник. При цьому з приголомшливим почуттям гумору. Завжди був у центрі компанії. Завжди його голос у будь-якій компанії не замовкав, і всі – від малого до великого – знаходили в його розповідях якісь свої речі, які пам'яталися надовго.
Для нас, випускників 1993 року, Олександр Іванович Картуз – це просто батько рідний. Тому що в цьому полку ми отримали перші допуски до самостійних польотів, у цьому полку ми літали держіспити, він нас, загалом, виховував, і лаяв, і хвалив, і з нами разом він і працював, і відпочивали, загалом, людина, яка зробила для нас дуже-дуже багато.
Бо який командир, такі й будуть його підлеглі, та його вихованці. Картуз - це людина, яка вписала себе в історію нашого училища просто надовго.
Царство йому небесне і вічна пам'ять.»
Для допомоги рідним Олександра Івановича:
4731 2191 1509 6954 Картуз Ірина Євгенівна
