7 м/сВипускники ХВВАУЛ усіх полків – 812, 809, та 810 УАП – і сьогодні свято вшановують пам'ять про льотну школу, і сьогодні продовжують готувати нові покоління пілотів, виконують бойові завдання з охорони та оборони нашого чистого неба....
Вдячність за працю, високу бойову готовність, якісну підготовку льотних кадрів висловлює колектив Харківського аероклубу всім причетним: постійному та змінному складу, ветеранам, льотчикам-інструкторам, командирам, викладачам, інженерно-технічному складу.
«Опанувати техніку!»
Активна пропаганда авіаційного руху в 1930-х р. проходила під гаслом: «Вивчити техніку, опанувати науку!», приймалися рішення про відкриття нових льотних шкіл, які в перших наборах комплектувалися абітурієнтами, які вже отримали ази льотної підготовки в ТСОАВІАХІМі. Так у листопаді 30-го року минулого століття північніше станції «Рогань» з'явилася 9-а військова школа льотчиків та льотчиків-спостерігачів, яка вважалася однією з найкращих серед військово-навчальних закладів країни. Започаткувала відомі авіаційні полки і згодом – ХНУПС ім.І.М.Кожедуба.
Перші курсанти навчалися та будували, всі методичні матеріали замінював інструктор, і через два роки школа зробила свій перший випуск: 204 особи. Майже половину залишили у школі інструкторами. Літали на У-2 та Р-1, освоювали І-5, Р-5, ТБ-1, ТБ-3, пізніше – І-16. Авіаторів відрізняв азарт і прагнення до нового.
У травні 1938 року на базі бригади, що готувала льотчиків-винищувачів, було сформовано Чугуївське військове авіаційне училище льотчиків-винищувачів, а на базі бригади, яка готувала льотчиків-спостерігачів, сформовано Харківське військове авіаційне училище льотнабів та штурманів. У зв'язку з наближенням лінії фронту, в умовах щоденних нальотів ворожої авіації нормальне бойове навчання стало неможливим. За рішенням Державного Комітету Оборони школа перебазувалася у Південний Казахстан - місто Чимкент.
Багато вихованців училища у боях із ворогами зарекомендували себе чудовими майстрами повітряного бою.
Створення полків.
Наприкінці травня 1945 року школа повернулася на своє постійне місце базування та була перейменована на Чугуївське військове авіаційне училище льотчиків (ВАУЛ 5-полкового складу (де-факто: з 5 авіаційних ескадрилій). Усі п'ять полків мали основну базу у м.Чугуєві, а льотну практику проводили на таборових аеродромах. З метою вдосконалення управління частинами у січні 1946 року було прийнято рішення утворити два навчальні та один полк бойового застосування.
- Перший (Охтирський) полк базувався у м. Чугуєві та на таборових аеродромах Благодатний та Кам'яна Яруга, навчаючи курсантів на літаках УТ-2 та ЯК-7.
- Другий полк базувався у с. Гракове та с. Шевченкове.
- Третій полк – на базі у Чугуєві, літав на Ла-5, Ла-7.
Протягом 1947-1948 років на зміну літакам Ут-2, Ла-5, Ла-7 прийшло перше покоління повоєнних літаків Як-18, Як-11, Ла-9.
Усі три полки існували у відсутності дійсного найменування, але значилися під єдиним номером військової частини №77906.
5 лютого 1952 року Чугуївське ВАУЛ відповідно до директиви начальника Генштабу Радянської Армії було переведено на нову організаційно-штатну структуру, і всі три авіаполки отримали умовні найменування:
- Перший полк – 809 уап – в/ч 19109 з 1968р. – у м. Охтирці;
- Другий полк – 810 уап – в/ч 42072 – Чугуїв;
- Третій полк – 812 уап – в/ч 32829 – Куп'янськ.
Ця дата і прийнята як день заснування трьох полків: 809, 810 та 812 навчальних авіаційних полків Харківського (Чугуївського) ВВАУЛ – Харківського Національного університету Повітряних Сил ім.І.М.Кожедуба.
Училище переходило на нову реактивну техніку МіГ-15, УТІ МіГ-15, МіГ-15біс, МіГ-17.
Перший полк: 809 уап – в/ч 19109 – Охтирка
За час свого існування Охтирський УАП завжди займав провідну роль у всіх активних напрямках, його девізом багато років залишався: «Польоти, будівництво, спорт, самодіяльність».
Наприкінці 1963 року та на початку 1964-го розпочався новий етап в історії 809 УАП. Запроваджувалося початкове навчання курсантів на реактивних літаках. Це рішення зустріли льотним складом з недовірою: чи зможуть курсанти опанувати авіатехніку нового покоління. Довелося командуванню проводити з ними роботу з психологічної підготовки, щоб завдання з переучування та навчання курсантів було виконано успішно.
У 1964 – 68 р.р. л/с освоїв надзвукові літаки МіГ-21 різних модифікацій, Як-28, Л-29 «Дельфін» (Охтирка (позивний «Кочівник», пізніше В.Круча). З 1976 року у В.Кручі, а потім і Охтирські полки пройшли переучування та освоїли новий реактивний літак 3 покоління Л-39 («Альбатрос»).
У 1971 році 809 УАП проведено експериментальне навчання курсантів першого курсу, продиктоване необхідністю збільшення нальоту та більш раннього визначення здібностей курсантів освоювати складніші типи літаків. Результати експерименту стали практичними рекомендаціями щодо навчання курсантів 1 курсу та стали застосовуватися у всіх льотних ВНЗ країни.
У 1978 р. особовий склад перевчився на нову техніку: Л-39. Літали в 2 потоки, до 1987 р. наліт досяг рекордного за весь час існування полку, училища і навіть ВПС – 26 тис. 300 годин!
Своє 40-річчя 809 УАП під керівництвом нового командира Олександра Івановича Картуза (який керував полком, потім базою протягом 9 років аж до їх розформування) зустрів високими показниками: за підсумками роботи у 1991 р. полк визнано найкращим у ВПС та ХВВАУЛ: успішно вирішено завдання з перепрофілювання до навчання курсантів 3 та 4 курсу на винищувально-бомбардувальний профіль, вперше курсанти навчалися та виконували тренувальні польоти на бойове застосування за наземними цілями.
У зв'язку з проголошенням незалежності України цілі та завдання ХВВАУЛ та 809 УАП суттєво змінилися – полк почав готувати льотчиків для ВПС України (3 та 4 курс) на літаку Л-39. Знижувався наліт, основу підготували до розформування. 1 грудня 1999 року було сформовано авіаційну комендатуру наукового авіаційного командування ВПС України (умовне найменування В/ч А-2421), яка є правонаступником 809 УАП (204 УАБ).
Другий полк: 810 уап – в/ч 42072 – Чугуїв
Чугуївський полк називався "Придворним" - тут був свого роду аеровузол. В/ч 42072 готувала висококваліфікованих льотчиків, і досі функціонує як 203 авіаційна бригада.
У другій половині 1940-х - на початку 1950-х років на озброєнні полку були літаки Ла-5 і Ла-7, згодом в результаті переозброєння полк отримав літаки Ла-9. У 1960-х роках до частини надійшли реактивні літаки МіГ-15, МіГ-15біс, МіГ-17.
З переходом на реактивну техніку в авіації різко зріс діапазон швидкостей та висоти польоту, на черзі стояло завдання всепогодності. Все це затребувало від льотчика, крім знань та вмінь, - високого морально-психологічного напруження, швидкості реакції та міцного здоров'я. Значно зросла організуюча роль командних кадрів. Від їхнього вміння грамотно керувати польотами багато в чому залежала безпека польотів, виконання льотного плану, якість підготовки курсантів.
В 1975 полк був переозброєний на МіГ-21, які експлуатувалися аж до 90-х років.
Третій полк: 812 уап – в/ч 32829 Куп'янськ
Куп'янський полк прославився найвищою межею працьовитості, вимогливістю до себе та підлеглим, поєднуючи її з повагою та турботою про людей.
У 1954 році 812 полк перейшов на нові штати за системою комплектування курсантів, які закінчили військово-авіаційні школи початкового навчання льотчиків. Льотчики їх називали «Першоначальником». За кілька років льотна робота увійшла в потрібне русло, будівництво тривало, поліпшилися поступово побутові умови, перестали будувати військове містечко, з'явилися штаби, казарми, класи, їдальня. А 1956 р. з'явилися в Куп'янську перші житлові будинки, магазин, пізніше почалися заняття у школі. Місто загуло. У зв'язку з успішною роботою “Першоначальник” з училища було знято завдання початкового навчання курсантів. З другої половини 1957 полк здав Як-11 і Як-18 і почав переучуватися на реактивні літаки УТІ МіГ-15 і МіГ-15 біс.
Перенавчання на складну реактивну техніку пройшло успішно. Спочатку деякі льотчики мали недовіру до УТІ МіГ-15, але потім його полюбили і стали називати «Баяном» або літаком «тумблерно-баянного» типу через безліч тумблерів, перемикачів, кнопок.
За два роки освоєння МіГів льотний склад став майстрами своєї справи з усіх видів льотної підготовки: складний пілотаж, маршрути, стрій, повітряні бої, стрільби з гармат і ракет по повітряним і наземним цілям і головне – «штопор» – найскладнішу фігуру пілотажу на цьому типі, допуск до якого мали не всі. А до кінця 1960 року освоїли польоти вночі у складних метеоумовах і були підготовлені на 1 клас.
З 60-х р.р. полк пересів на МіГ-17, а 75-го року почали літати на МіГ-21, які експлуатувалися аж до 1992 року.
Бойове застосування давали курсантам з 4-го курсу, щоб офіцер випускався вже підготовлений. У полку було близько 100 одиниць літаків. Надзвуковий винищувач МіГ-21 багато льотчиків називають найкращим і найулюбленішим літаком. Згадують: головним тоді була романтика неба, романтика польотів.
«Вони вчили літати літаки»
У полках Харківського училища льотчиків отримали путівку в небо генерали, які в різний час командували Міністерством Оборони України, ЗС ЗСУ: генерал-полковник Морозов (перший міністр оборони України), генерал-лейтенант Антонець В. М., генерал-полковник Байдак Ю.О. , генерал-полковник Онищенко С.І., та багато інших гідних професіоналів Льотної та командної справи.
За роки постійної напруженої та кропіткої роботи особового складу авіаційних полків та частин забезпечення підготовлено десятки тисяч висококваліфікованих льотчиків – винищувачів.
Багато випускників стали прославленими повітряними асами, видними воєначальниками та льотчиками-космонавтами. Вітаємо всіх, хто брав участь у формуванні славної історії наших чудових полків та тих, хто їх – творців історії – надихав.
Випускники ХВВАУЛ – це сьогодні справжнє братство, засноване на принципах честі, мужності, гідності, професіоналізму, єднання. Вони збираються, шанують традиції, багато хто – продовжує льотну справу, передають досвід новим поколінням авіаторів, щорічно допомагаючи стати на крило десяткам сучасних курсантів.
