Історія

Вже в епоху розвитку пілотованої авіації ніхто з конструкторів і дослідників не обходився без побудови моделей. Набагато раніше, ніж людина змогла відірватися від землі і літати, багато винахідників і вчених, які цікавилися тим, чому птахи літають, будували моделі.

Авіамоделізм – один з найпопулярніших технічних видів спорту. Це змагання з конструювання, виготовлення літаючих моделей (літаків, планерів, вертольотів, ракет) та управління ними у випробуваннях на швидкість, тривалість, якість виконання фігур вищого пілотажу. У авіамоделізму є безліч завдань: від створення простої іграшки до перевірки на практиці теоретичного задуму нової конструкції. Авіамодельний спорт – це: політ, свобода, талант, робота, хобі, мистецтво, технології, справа для душі, гострі відчуття, розвиток.

Як все починалося.

Ще у 1754 році М.В. Ломоносов сконструював і побудував одну з перших авіамоделей - «аеродромічну машинку, яка б, піднімаючись догори, могла підняти з собою маленький термометр, щоб дізнатися градус теплоти на висоті». То справді був прообраз сучасного вертольоту.

У 1876-77 роках А.Ф. Можайський створював моделі літака та демонстрував їхні польоти. На моделях він вивчав основи польоту, досліджував поведінку окремих елементів конструкції, на підставі чого було збудовано перший у світі літак. Виробляв досліди з літаючою моделлю, з пружинним двигуном (1876 рік).

Використання моделей допомогло професору Московського вищого технічного училища М.Є. Жуковському відкрити рух тіл у повітряному середовищі, стати основоположником теорії авіації. Він перший організував змагання літаючих моделей 2 січня 1910 року в Москві, на яких був Головою журі. Найкраща модель пролетіла 170 м. Серед учасників змагань був майбутній видатний авіаконструктор, академік О.М. Туполєв.

Авіамодельний спорт почав розвиватися на початку 20-х років минулого століття. Все починалося з будівництва та запуску найпростіших моделей. У ті роки почалося накопичення досвіду створення моделей та двигунів внутрішнього згоряння, формування викладацьких та інструкторських кадрів. Тривалість, дальність і висота польоту – ось основні критерії авіамоделізму того часу. Утворені на початку 1924 року гуртки «Юних авіаторів – Друзів повітряного флоту» потроху обзавелися потрібним матеріалом для будівництва моделей і за сприяння роз'яснювальних статей в журналі «Літак» і брошур з моделізму Анощенко і Шекунова приступили до будівництва не лише показових, а й літаючих моделей. Перші змагання літаючих моделей в СРСР відбулися в Тифлісі (Тбілісі) 5 червня 1924 року. Тифліське Товариство друзів повітряного флоту (ТДПФ) влаштувало їх у приміщенні Червоноармійського клубу. У конкурсі брало участь 14 моделей, здебільшого побудованих слухачами авіакурсів ТДПФ Грузії. Після Грузії змагання пройшли у Краснодарі, Ленінграді, Москві, Ташкенті, Батумі, В'ятці, Тамбові. Якщо до цих перших успіхів моделізму 1924 р. додати ще й нагадування про те, що в липні в Центральному будинку юного піонера спортивною секцією ТДПФ були організовані курси керівників авіамодельних гуртків, то ми зрозуміємо, наскільки цінними з'явилися всі ці починання для життєвої потреби молоді та самої держави.

Перші Всесоюзні змагання літаючих моделей відбулися у серпні 1926 року. Взяло участь 70 спортсменів, які представили 126 моделей. Ця дата вважається офіційним Днем народження вітчизняного авіамоделізму.

У 1927 році засновано Товариство сприяння обороні, авіаційному та хімічному будівництву (ТСОАВІАХІМ). Основними завданнями ТСОАВІАХІМу були сприяння зміцненню обороноздатності країни: підготовка молоді до військової служби та захисту інтересів Батьківщини. Авіамоделізм, як початковий рівень підготовки авіаційних кадрів, знайшов своє визнання в чудово сформульованому гаслі: «Від моделі до планера, з планера на літак».

З 1948 року ТСОАВІАХІМ був перетворений на три самостійні організації: ДТСАВ (Добровільне товариство сприяння авіації), ДТСАРМ (Добровільне товариство сприяння армії) та ДТСФЛОТ (Добровільне товариство сприяння флоту). У 1951 році ці товариства були об'єднані в ДТСААФ СРСР (Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту). На ДТСААФ було покладено завдання розвитку літакового, вертолітного, парашутного, авіамодельного, автомобільного, мотоциклетного, радіо, водно-моторного, стрілецького та інших військово-технічних видів спорту.

Школу авіамоделізму пройшли найбільші авіаційні конструктори. Генеральний конструктор літаків А.С. Яковлєв у 1921 році став організатором першого шкільного авіамодельного гуртка в Москві і пройшов шлях від моделі до планера, від планера до літака. З авіамодельного гуртка розпочали шлях в авіабудуванні генеральні конструктори: Павло Сухий та творець знаменитого винищувача СУ-27 Михайло Симонов, творець ракетної техніки легендарний «головний конструктор» Сергій Корольов та генеральний конструктор зенітно-ракетного комплексу С-300 Петро Грушин.

Перший космонавт Юрій Гагарін прийшов до авіації з авіамодельного гуртка. Захоплювався авіамоделізмом та побудовою планерів знаменитий авіаконструктор Олег Антонов.

О.К. Антонов на Чемпіонаті СРСР з авіамодельного спорту у Києві розмовляє з моделістами.

О. Антонов зі своєю моделлю ОК-21

У 1923 р. заснована Міжнародна авіамодельна комісія (International Aeromodelling Commission), яка входить до складу Міжнародної авіаційної федерації (FAI). З 1936 року представництво Радянського Союзу у FAI здійснював Центральний аероклуб СРСР імені В.П. Чкалова. У повоєнні роки було засновано Федерацію авіамодельного спорту СРСР, яка була структурним підрозділом Федерації авіаційного спорту СРСР. На початку 1950-х років FAI встановила технічні вимоги до авіаційних моделей, а також чіткі правила організації та проведення змагань з авіамодельного спорту.

Спортивні літаючі моделі поділяються на кілька класів і категорій за принципом польоту, розмірами, робочим об'ємом і видом двигуна, умовами змагань та іншими параметрами, але можна виділити три основні класи: вільнолітаючі, кордові та радіокеровані.

Світові чемпіонати з авіамодельного спорту проводяться з 1925 року.

У 1949 р. в Угорщині радянські авіамоделісти вперше брали участь у міжнародних змаганнях, де стали переможцями у командному заліку.

У 1951 році в Польщі команда СРСР вдруге здобула командну перемогу на міжнародних змаганнях та здобула Приз Світу.

У 1953 році авіамодельний спорт входить до Єдиної Всесоюзної спортивної класифікації та стає рівноправним видом спортивної діяльності.

Першими почесного звання «Майстер спорту СРСР» удостоїлися авіамоделісти Василь Насонов та Михайло Васильченко. До 1968 року радянським авіамоделістам належали 15 світових рекордів з вільнолітаючих та кордових моделей з 39 реєстрованих FAI. У 1974 році створюється Центральний спортивно-технічний клуб авіаційного моделізму (ЦСТКАМ) ДТСААФ, який проіснував до 1992 року.

Історія виникнення та розвитку авіамоделізму в Харкові безпосередньо пов'язані зі створенням у Харкові аероклубу та Борисом Романовичем Бельманом, який обіймав посаду інженера-авіамоделіста в аероклубі.

Стаття «Історія Харківського аероклубу»

Стаття «Борис Романович Бельман»